Joomla шаблоны бесплатно http://www.joomla3x.ru

Вип. 34. - 2014. -  С. 32 - 49 (повний текст)

УДК 94(477.74):334.716:644«1850/1900»

Анотація:


Дослідження присвячене вивченню ролі та місця харчової промисловості в економіці міста Одеси другої половини ХІХ ст. На основі праць А. Скальковського та А. Шмідта, статистичних даних місцевих статистичних комітетів та інших джерел було досліджено причини становлення харчової промисловості міста, виявлено основні її галузі та проаналізовано динаміку їх діяльності. В праці також було показано залежність розвитку харчової промисловості міста Одеси від загального розвитку Херсонської губернії, Російської імперії, реформ, що впроваджувались в різних царинах суспільного життя, та загальних економічних циклів. Так, зокрема, було показано, що в другій половині ХІХ сторіччя відбувався розвиток великого машинного фабрично-заводського виробництва, впровадження у виробничі процеси використання парових двигунів, що стимулювало розвиток харчової промисловості Одеси. Найбільшу користь це принесло борошномельній, олійній та цукровій галузям. Додатково стимулювання іноземного капіталовкладення Російською імперією, експорту готової продукції морським транспортом за кордон та поширення її збуту в межах Російської імперії, будівництво залізничних шляхів Одеса — Паркани, Одеса — Київ, Тирасполь — Кишинів, лінії у напряму на Волочиськ зробили позитивний внесок в розвиток галузі в цілому. Це дозволило Одесі посісти друге місце серед промислових центрів губернії після Херсону. Розвиток харчової промисловості в Одесі позитивно вплинув на сільське господарство місцевості, зокрема на вівчарство, скотарство, вирощування зернових та олійних культур, виноградарство та інші галузі. Зміни в економіці позначились і на змінах в якості розселення та структурі робочої сили.

Вип. 31. - 2014. - С. 31-44 (повний текст)

УДК 94(477.2)

Анотація:


На сучасному етапі розвитку історичної науки проблема військових поселень кавалерії в України вимагає неупередженого вивчення та правдивого висвітлення. Метою даної публікації є дослідження питань розвитку військової організації та бойового використання Новоросійського (Херсонського) військового поселення кавалерії. На базі широкого кола архівних і опублікованих джерел встановлено, що військова організація становила загальний для кавалерійських частин поділ на ескадрони, полки, дивізії. Новоросійське військове поселення кавалерії складалося із 12 полків, які об’єднувалися у три дивізії — Бузьку уланську, 3-тю уланську, 3-тю кірасирську. Уряд Олександра І приділяв досить велику увагу термінам служби і створенню спеціальних установ для проведення наборів рекрутів. У статті вперше доведено, що військові підрозділи Новоросійського військового поселення несли внутрішню охоронну службу, брали участь у бойових діях у війнах, які вела Російська імперія, зокрема, у російсько-турецькій війні 1828–1829 рр., у придушенні Польського повстання 1831 р. і Угорського повстання 1849 р., у Кримській війні 1853–1856 рр. Визнанням бойових заслуг і військової доблесті військових поселенців стали височайші нагороди. Стала очевидною необхідність переозброєння армії, зміни принципів її комплектування, змінювалася і воєнна тактика. Військова організація Російської імперії, зокрема військових поселень кавалерії, потребувала низки реформ, які були реалізовані у 60–70-ті роки ХІХ ст.

Вип. 31. - 2014. - С. 22-31 (повний текст)

 

УДК 39(477.83/.86)

Анотація:


Як правило, у другій половині ХІХ ст. у Галичині вчителями ставали дяки, громадські писарі, учні середніх шкіл, відраховані за погані успіхи у навчанні, колишні військові і молодь з бідних родин. Багато хто розглядав школу лише як тимчасову роботу. Вчительська професія користувалася низьким авторитетом через невисокий рівень знань педагогів та незадовільне матеріальне становище. Вчитель також не був доброю партією для одруження. Негативну роль у ставленні селян до вчителів відігравали конфлікти через невідвідування дітьми школи. Крім цього, для багатьох селян школа асоціювалася із зайвими грошовими витратами. Особливо важко налагоджувалися стосунки із селянами у селах, де школа щойно відкрилася або де працював несумлінний попередник. Водночас працьовитий, відповідальний учитель міг мати вищий авторитет навіть за священика.

Вип. 30. - 2014. - С. 70-82 (повний текст)

УДК 94(47).08«1861/1917»

Анотація:


Створені у ході реалізації Великої селянської реформи волосні суди Росії пореформеної доби, будучи складовою станового селянського самоврядування, представляли собою суперечливе явище, оскільки діяли на засадах традиційного права і не користувались довірою селян, «отучали їх від закону». Авторка доводить, що спроба реформувати волосний суд у 1889 р. стала заходом, який ще більше актуалізував завдання модернізації судової та управлінської сфери на селі.

   

Виберіть мову  

   

Останні новини  

 Шановні колеги!

Редакція фахового громадсько-політичного наукового видання «Інтелігенція і влада» (Одеський національний політехнічний університет) запрошує науковців, аспірантів, студентів взяти участь у створенні 38 номера збірника.

Матеріали статей приймаються до 25 березня 2018 року.

Детальніше про умови публікації за посиланням.

   
© Інтелігенція і влада